Дякую за відповідь! Оце ж і я думаю так, як і Ви...


- діти зараз дуже звикли до комфорту і нічого самі не зуміли б, якщо б щось сталося... Ще декілька поколінь тому діти були зовсім інші: вони щось любили, чимсь пишалися, навіть гордилися..(наприклад, тим, що у нього папа-геолог) Раніше хлопчики хотіли бути космонавтами, пожежниами, міліціонерами, щоб спасати людей, або випробувать себе... А тепер мріють стати тими ж міліціонерами, щоб нічого не робити!!! Це не я вигадала! Це я написала те, що почула від 10-річних хлопчиків!!!
Так, мамам страшно, що у неї немає зв,язку з дитиною та керівником, але це навчить її молитись, а дитину - стати мужньою... Може тоді і чоловіки будуть сміливими та витривалими, і дівчата - не "Кисейными барышнями"?
Хоча мені все одно за свою дитину страшно...